Борщів – моє місто

(Поезія Домчука П.А.

Борщів – моє місто-
Перлина в намисті
Постало з прадавніх глибин.
Ліси та озера
Довкола простелились,
Збруча і Дністра чути плин.

Вражає красою
Всіх місто весною -
Чарівно і затишно тут:
І річка Нічлава,
І верби над ставом,
 І яблуні й вишні цвітуть.

Діво пречиста!
Храни моє місто
Від скверни, стихії й біди.
Дай Боже, вкраїні-
Моїй Батьківщині-
До щастя й достатку прийти.
 

Рідне місто Борщів

(Поезія Лесі Любарської)
Ти на хвилях пливеш світанкових.
І веселка торкає Нічлаву барвистим крилом
Присягаюсь тобі в незрадливій і щирій любові
Причащаюсь від тебе і хлібом святим і добром.

Мій Борщеве, колиска дитинства!
Я до тебе вертась завжди.
Твої вулиці в сонячних бризках
Залишили у серці сліди.

Мій Борщеве, єдиний у світі!
Де б не була в якій стороні-
У снігах чи в травневому цвіті-
Ти найкраще місто у мені!

Древнє місто моє! 
Сивочоле і вічне і юне!
Над тобою щербились у битвах ворожі мечі.
Грає вітер свободи на невидимих сонця струнах.
Підростають в колисках і воїни і сіячі.

Славне місто моє! ! Ти Поділля коштовна перлина.
Галичанського краю окраса, як вічна зоря.
Пригортає, як мати до себе тебе Україна..
Тут початок бере Україна велика моя!

Наше місто Борщів

(Поезія Лесі Любарської)

Світанок рожевий спаде

Чи сонце укотре сідає

Співає життя молоде,
 Прегарне у рідному краї.

Ми радієм вже тим, що судилось нам жити,
 І що доля знайшлась, наче пісні приспів,
 Та бажаєм для цього ще багато створити,
Щоби стало найкращим наше місто борщів.

Зустріне рання нас весна
Чи осінь багряно заграє, 
Плодами садів запашна,
Багатим врожаєм у краї.

Хай голуби стрімко злітають
Над храмами рідного міста:
В народному домі читають
Рядки кобзареві врочисто.

Найкраще місто моє

 

Міст багато у цілому світі,
Та я добре знаю,
Що міста кращого нема
У галицькому краї.

Сади буйно квітнуть цвітом, 
Медом пахне з неба.
Щастя більшого на світі
Для мене не треба.

Бо тут скрипка дзвінко грає,
Що аж серце завмирає,
Тут кохання я зустрів.
Де течуть барвисті ріки
Галичаночок в намисті,
Лине солов’їний спів.
Ти найкраще з усіх міст
Рідний мій, Борщів.

Грай, скрипалю, щоб почули 
 Гори і долини,
Як співає моє серце 
З серцем України.

Я корінням, моя земле,
 Приросла до тебе,
Щастя більшого для мене
На світі не треба.


Рідний Борщів

Ти дорогий мені, Борщів,
Бо тут на світ я народилась,
Ввібрала звичаї батьків,
Росою вранішньою вмилась.

Надіюсь в часі безнадій, 
Люблю, радію і сумую.
Борщеве, кожен подих твій
Я завжди серцем твоїм чую.

Збірка віршів про моє місто

Мій рідний Борщів
(Поезія Лесі Любарської)

Як чудово співає мій край,
І за душу бере його спів,
То сьогодні приймає гостей дорогих
Наше місто, мій рідний Борщів.

Ой, калино червона, калино,
У нас доля з тобою єдина, 
 Ми обоє живемо в Борщеві,
 Де світанки рожеві – рожеві.

Над тобою у сірій імлі
Шлють вітання тобі журавлі,
Вони іншого міста не хочуть,
 Над Борщевом весело клекочуть.

Твої сосни й зелені каштани
Кожен день розмовляють з птахами,
І тече між крутих берегів
Моя Нічлава з давніх часів.

Я для тебе сьогодні співаю,
 Ти розквітнеш, Борщеве, я знаю,
Щоб Господь тебе оберіг від біди
Я молитимусь буду завжди.